обра́нець
-нця, ч.
1. Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих обов'язків, доручень і т. ін.
2. Той, кому віддається в чомусь перевага серед інших, хто удостоюється більшої уваги, ніж інші. || Той, на кого впав вибір бути коханим, другом життя. || заст. , поет. Улюбленець.
3. Людина, від природи наділена чимось недосяжним для інших (талантом, щастям і т. ін.). Обранець долі .
Начните вводить слово: