но́та
I -и, ж.
1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості.
2. Окремий звук певної висоти у музиці, співі.
3. тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит із таким записом.
4. Тон, інтонація голосу, що виражають яке-небудь почуття, ставлення до кого-, чого-небудь. || Погляди на що-небудь. II -и, ж. У міжнародному праві – офіційне письмове звернення уряду однієї держави до іншої.
• Скарбни́ча но́та — а) середньотермінове державне боргове зобов'язання на пред'явника; б) паперові гроші, що їх випускає державний фінансовий орган за скарбничої емісії.