но́мос
-у, ч.
1. Релігійна, етична, правова або традиційно-обумовлена норма, яка має обов'язковий, загальнозначимий та незмінний характер.
2. З 4 ст. до н. е. – постанова особливих законодавчих комісій.
3. В філософії: а) світовий закон, в цьому значенні вперше реконструюється у Геракліта; б) закон природи – у перипатетиків і епікурейців; в) в етиці та теорії природного права – антитеза природи; г) в теорії держави – поняття, протилежне свавіллю та насильству.
Начните вводить слово: