незвича́йний
-а, -е.
1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. || Не такий, як завжди. || у знач. ім. незвича́йне, -ного, с. Те, що є не таким, як завжди. || Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний. || Який вирізняється з-поміж інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний. || Важливий своїм значенням; знаменний. || Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний.
2. розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін. || Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них.
Начните вводить слово: