ма́ти
I -тері, ж.
1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила. || Жінка, що має або мала дитину. || перев. як прикладка , перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.
• Ма́ти-одина́чка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка.
• Бо́жа (Госпо́дня, Пречи́ста) Ма́ти рел. — Богородиця, мати Христа.
• Крий (не дай) Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.
• Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.
2. Самиця стосовно своїх малят. II ма́ю, ма́єш, недок. , перех.
1. також без додатка . Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось. || Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей. || у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа. Уживається на означення чийогось віку. || у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір . Уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м[sup]2[/sup] . Книжка має 20 друкованих аркушів . || Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості. || Одержувати, заробляти що-небудь. || Здобути освіту, чин і т. ін. Мати досвід . Мати значення . Мати право .
2. також без додатка . Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період. || розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін. Мати час .
3. у сполуч. з назвами стану та дії . Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові. || Виявляти певні почуття, переживати щось. || від кого . Бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. Мати вплив . Мати надію . Мати попит . Не мати сумніву .
4. у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. Мати сміливість висловити свої припущення . Мати намір .
5. за кого – що , розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь.
6. з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь. || Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь. || Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити). || Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.
• Ма́є бу́ти — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь.
• Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.
Начните вводить слово: