люби́ти
люблю́, лю́биш; мн. лю́блять; недок. , перех.
1. Відчувати глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь. || Відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері тощо).
2. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі; кохати (у 1 знач. ) . || звичайно без додатка . Бути закоханим. || розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі.
3. також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь. || Високо цінувати що-небудь, надавати перевагу чомусь. || з інфін. , з додатком і без нього . Відчувати задоволення від чого-небудь. || з інфін. із додатком . Мати нахил, пристрасть до чого-небудь.
4. також із спол. щоб. Потребувати якихось умов як найсприятливіших для існування, росту тощо (про рослини, тварин).
Начните вводить слово: