ко́ник
-а, ч.
1. Зменш.-пестл. до кінь 1).
• Морськи́й ко́ник — риба, голова якої схожа на кінську.
2. перен. , рідко . Те саме, що вибрик 2).
• Викида́ти ко́ники — робити дивні, несподівані вчинки; робити вибрики (у 2 знач.).
3. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи. || Пристрасть до чогось; те, що приносить комусь успіх.
• Сіда́ти (сі́сти) на свого́ ко́ника — починати розмову на улюблену тему.
4. Вид дитячої гри – їзда верхи на паличці.
5. Комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки.
6. Пряник або іграшка, що має форму коня.
7. Вирізана прикраса на дахові, що іноді має форму кінської голови.
8. Дерев'яна пластинка з вирізами й загнутим верхом, що її вставляють вертикально в кожний із чотирьох кінців витушки, з якої мотають пряжу в клубок.