ка́са
-и, ж.
1. Спеціальна скринька або сейф для зберігання грошей, цінних паперів; скарбниця.
2. Окремий відділ в установі, на підприємстві тощо для приймання, зберігання й видачі грошей, продажу квитків і т. ін., а також приміщення цього відділу.
3. Назва кредитної установи, організації.
• Валю́тна ка́са — сукупність валютних коштів, що утворилася в розпорядженні країни.
• Депози́тна ка́са — відділення банку, яке приймає на зберігання готівку та цінності.
• Ка́са взаємодопомо́ги — громадська кредитна установа, що створюється на добровільних засадах.
• Операці́йна ка́са — структурний підрозділ банків, який провадить операції з касового обслуговування клієнтів.
• Оща́дна ка́са — установа, куди вносять гроші для зберігання.
• Прибутко́ва ка́са — каса банку, яка приймає від юридичних осіб платежі у вигляді готівки.
4. Грошова наявність (установи, підприємства, особи тощо).
5. друк. Скринька, поділена на комірки, по яких розкладено друкарський шрифт за абеткою.
Большой русско-английский словарь
КАСА
casa
Белорусско-русский словарь
КАСА
касса, коса
Словарь литературоведческих терминов, 2002-2005
КАСА
– один из жанров средневековой корейской поэзии. Песенные строфы, поэмы представляет собой форму длинного стиха, в котором строка состоит из двух полустиший с двумя четырёхсложными (реже трёхсложными) стопами. Число строк неограниченно и зависит от мелодии. Позднее К. напоминала ритмическую прозу. Строфическая К. по форме восходит к народным песням ХIII–ХIV вв. Не строфическая К. по форме восходит к типу чанга и ханмун. Первоначально имела строки из четырёх стоп (3+4+4+4). Наблюдается параллелизм, совпадение концов стиха.