звук
ч.
1. род. -у.Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина чує, сприймає органом слуху. || Спів, музика. || перев. мн. Мелодія.
2. род. -у, фіз. Поширювані в пружних тілах (твердих, рідких і газоподібних) механічні коливання з частотою від 20 Гц до 20 кГц (що сприймаються вухом людини). Висота звуку .
3. род. -а, муз. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму).
4. род. -а, лінгв. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення. Голосні звуки . Альвеолярні звуки .
• Пусти́й (поро́жній) звук — те, що позбавлене будь-якого значення, ваги.
Начните вводить слово: