зато́н
-у, ч.
1. Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера.
2. Спеціально захищене від течії й льодоходу місце або природна затока річки, пристосовані для ремонту чи зимової стоянки суден.
Начните вводить слово: