ео́м
невідм. , ж. , спец. Електронна обчислювальна машина – цифрова обчислювальна машина, основні вузли якої реалізовані засобами електроніки; комп'ютер.
• Вбудо́вана ЕО́М — ЕОМ, що використовується як вузол пристрою для керування та (чи) обробки інформації.
• ЕО́М дру́гого поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої були напівпровідники.
• ЕО́М зага́льного призна́чення — ЕОМ, зорієнтована на розв'язання широкого кола обчислювальних та інформаційних задач.
• ЕО́М пе́ршого поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої були лампи.
• ЕО́М п'я́того поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої є надвеликі інтегровані схеми; характеризується застосуванням принципу "керування потоками даних", використанням нових рішень в архітектурі комп'ютерної системи та принципів штучного інтелекту.
• ЕО́М тре́тього поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої є інтегровані схеми; характеризується розвиненою операційною системою, що забезпечує роботу в мультипрограмному режимі.
• ЕО́М четве́ртого поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої є великі інтегровані схеми; реалізує віртуальну пам'ять, багатопроцесорність, паралелізм виконання операцій.
• Інструмента́льна ЕО́М — ЕОМ, що забезпечує процес проектування та налагодження програм або систем.
• Керівна́ ЕО́М — ЕОМ, призначена для керування об'єктом, пристроєм, системою, процесом у реальному масштабі часу.
• Однокриста́льна ЕО́М — мікро-ЕОМ, виконана на одній великій інтегрованій схемі.
• Перифері́йна ЕО́М — а) ЕОМ, що працює під керуванням основної ЕОМ; б) ЕОМ, що виконує допоміжні функції збирання та попередньої обробки інформації.
• Персона́льна ЕО́М — ЕОМ, призначена для індивідуального користування.
• П…
Начните вводить слово: