добро́
-а́, с.
1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо; прот. лихо, зло. || Добра, корисна справа, вчинок і т. ін.
• Не дово́дити до добра́ — бути причиною неприємних наслідків.
• У (в) добрі́ із сл. жити, рости і т. ін. — у сприятливих матеріальних умовах.
• Щоб йому́ (їй, їм) добра́ не було́! — уживається як лайка для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь.
2. у знач. присудк. сл. , розм. Про задоволення, що його хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін.
3. Сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно.
4. ірон. Про щось погане, недоброякісне, незначне і т. ін.
5. у знач. присл. добро́м, розм. , рідко . Без сперечань, за згодою; по-доброму.
6. Дозвіл, згода на що-небудь. Давати добро .
Начните вводить слово: