дикта́тор
-а, ч.
1. Особа, що має в державі необмежену владу.
2. перен. , зневажл. Той, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування.
3. У Стародавньому Римі – призначена сенатом для оборони країни особа, яка мала необмежені повноваження.
Начните вводить слово: