гриф
I -а, ч.
1. У міфології стародавнього світу – фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон.
2. Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю. II -а, ч.
1. Довга вузька частина струнних інструментів, вздовж якої натягнуто струни.
2. У баяна, гармоніки, акордеона – деталь корпуса, до якої прикріплена клавіатура правої руки.
3. У духових музичних інструментів – вузол вентильного механізму.
4. У електромузичних інструментів – контактна планка, на яку виконавець натискає під час гри. III -а, ч.
1. Печатка, штемпель із зображенням чийого-небудь підпису або якогось іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі і т. ін.
2. Напис на документі чи виданні, що визначає особливий порядок користування ним.
• Гриф тає́мності — реквізити, які свідчать про міру таємності відомостей, що їх проставляють на самому носії і (або) у супроводжувальній документації на нього.