голова́
-и́.
1. ж. Частина тіла людини або тварини, в черепі якої міститься головний мозок.
• Ада́мова голова́ ент. — великий нічний метелик із родини сфінксів.
• В голова́х — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову.
• Го́лову лама́ти — намагатися зрозуміти що-небудь; вирішувати складне питання.
• Го́лову прихили́ти де, куди — мати пристановище.
• Го́лову схиля́ти — а) (перед ким) підкорятися кому-небудь; б) (перед чим, уроч.) віддавати шану чомусь.
2. ж. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. || перен. Розум, свідомість. || Розумна людина. || Про людину як носія певних якостей.
• Го́лову втрача́ти — втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти.
3. Одиниця ліку худоби.
4. Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини.
5. ч. і ж. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін.
6. ч. і ж. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів. || У дореволюційній Росії та Україні – керівник деяких виборних органів.
7. ч. і ж. ( з великої літери ) . У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів.
8. ч. і ж. , перен. Основне, головне в чому-небудь.
9. ч. і ж. , перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі. 1
0. ж. Перші ряди, передня частина чого-небудь, що рухається. 1
1. ж. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. Голова сиру . Голова цукру .
Начните вводить слово: