вулка́н
-а, ч.
1. У римській міфології – бог підземних надр, вогню і ковальського ремесла.
2. Конусоподібна гора з кратером на вершині, з якого час від часу вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. Діючий вулкан . Згаслий вулкан .
• Грязьови́й вулка́н — порівняно невелика гора, яка вивергає не лаву, а грязь, воду, гази.
Начните вводить слово: