волоцю́га
-и, ч. і ж. , зневажл.
1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. || Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. || жарт. Про того, хто певний час був відсутній дома.
2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь.