вихова́ння
-я, с.
1. Дія за знач. виховувати I, виховати I.
• Нове́ вихова́ння — течія в педагогіці (виникла наприкінці 19 ст.), представники якої вважали, що вчитель повинен спиратись у навчанні та вихованні дітей на їхній досвід, поважати їхні індивідуальність і самостійність.
2. Сукупність знань, культурних навичок, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.
Начните вводить слово: