весь
I (ввесь, уве́сь), всього́ (усього́), ч. , вся (уся), всіє́ї (усіє́ї), ж. , все (усе), всього́ (усього́), с. , займ. означ. ,
1. Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю. || Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь особи, предмета, явища. || всі, всіх, мн. Означає цілковите охоплення окремих однорідних осіб, предметів, явищ – кожного у нерозривному зв'язку з іншим. || у сполуч. з абстр. ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін.
2. у знач. ім. все, всього́, с. Вичерпне охоплення, сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без винятку. || всі, всіх, мн. У повному складі, без винятку. || все, мн. всі. Уживається як узагальнююче слово в переліку.
3. при ім. з прийм. з (зо), на. Утворює сполуки способу дії, що означають повноту, посилений перебіг дії.
4.
• Все ( у знач. присудка ) — кінець (розм.).
• Всього́ нічого́ — дуже мало.
• Все одно́ — а) байдуже, однаково, так чи інакше; б) подібно до чогось, так само, однаково.
• Всього́ до́брого (найкра́щого) — форма прощання з добрими побажаннями.
• На все \[до́бре\] — форма прощання з добрими побажаннями.
II -і, ж. , заст. Село.