бла́зень
-зня, ч.
1. заст. Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін.
2. Комедійний персонаж у старовинних виставах.
3. перен. , зневажл. Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря.
4. лайл. Дурень, телепень.
5. діал. Молокосос, малюк.