благода́ть
-і ж.
1. У релігійному уявленні – щедроти, дари, ласка невідомих, таємничих сил.
2. Усяке багатство, добро, достаток; джерела багатств, добра, достатків. || Спокій, щастя. || у знач. присудк. сл. , розм. Дуже гарно, спокійно.