безме́жний
-а, -е.
1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. || Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки.
• Безме́жне філос. — здатність предметів до безконечної зміни, взаємопереходу.
2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).
Начните вводить слово: