А: значение слова

первая буква русской азбуки, аз. Москва и весь юг (кроме Малой Руси) и запад (кроме Польши) говорят высокою речью, акают, обращая букву о, если она без ударения, в неполногласное а; весь север и восток - низкою речью, окают, произнося о ясно, где оно пишется. Московский говор, средний, но более на а, принят за образцовый. Русских слов с буквы а почти нет, если не признать такими глаг. акать, аукать, ахать и давно усвоенных : ад, артель, атаман, алый и пр. В Областном Словаре Академии помещено много речений, по южному и западному говору, под буквой а, тогда как они должны писаться через о, куда здесь и отнесены. (Надо, кажется, сохранять такое правописание, которое бы всегда напоминало о роде и племени слова, иначе это будет звук без смысла). В церк. и стар. счислении означает единицу; - тысячу; - тму, или 10 тысяч; - легион, или 100 тысяч; - леодор, или миллион; те же знаки употреблялись и при прочих счетных буквах. В музыке, а или ла, название одного (шестого) из семи основных звуков. Прочитал от аза до ижицы, все. Он аза в глаза не знает, ничего не смыслит. Аз да буки - и вся наука, говорят о легком труде. Писать азы, буквы; сидеть на азах, начинать какую науку. За аз да за буки, так и указку в руки. Сперва аз да буки, а там и науки. Что было муки, докуки, а ни аза, ни буки, нет толку. Аз да буки не избавят от муки, т. е. ученье, грамота. Прописным азом ноги растопырил, см. также аз.

союз же, да, напротив, ан; однако, следовательно; потом, затем; выражение противоположности, вопросительное, заключительное и пр. Человек так, а Бог инак. Сеяли рожь, а косим лебеду. А ты как думаешь? А почему не хочешь? Широк путь в тюрьму, а из тюрьмы тесен. Читает : да будет воля Твоя; а думает : когда б то моя! Дай хлебца! - "А вот, погоди, вспашем, да посеем". Две матери, две дочери, да бабушка с внучкой, а их всего трое (мать, дочь и внучка). А случалось и так. Сперва погляди, а там ври. А тебе что за дело до него? "Выпьем?" - "Выпьем". - "А деньги где?" - "А шапка-то у тебя на ч…

а

I невідм. , с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука "а". II

1. спол. протиставний.

1. Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не ( сполучення не ..., а або а не). Поєднує речення (або члени речення), з яких одне виключається іншим.

2. Поєднує речення (або члени речення), не відповідні одне одному змістом, причому зміст другого суперечить сподіваному змістові, що випливає з першого; але, проте, однак.

3. Поєднує протилежні змістом речення або члени речення, які мають відтінок допустовості; проте, однак, все-таки. Поєднує підрядне допустове речення з головним.

2. зіставний. Поєднує члени речення або й цілі речення, в яких зіставляються одночасні дії; значенням наближається до тим часом, водночас.

3. приєднувальний.

1. Приєднує нові речення або члени речення за послідовного викладу думок, опису ряду предметів чи явищ.

2. У сполученні з прислівниками часу або словами, що означають час, уживається для поєднання речень або членів речення, зв'язаних між собою часовою послідовністю. Поєднує речення, які виражають послідовність подій або порядок розташування чого-небудь у просторі.

3. Приєднує до того чи іншого слова в реченні наступне речення або члени речення, які розвивають, доповнюють висловлену думку. Приєднує речення мети, часу, причини, умови, надаючи їм більшої виразності, посилюючи їх значення. Приєднує вставні слова або речення у такому самому значенні, у сполуч. зі сл. іноді, крім того, найбільше, особливо, може, тим більше, головне, по-друге та ін . Приєднує речення і члени речення, які додатково характеризують або оцінюють висловлену думку. Приєднує речення, які вказують на результат дії, що випливає з попереднього речення, у сполуч. зі сл. тому, через те, отж…