удар
(вдар), -у, ч.
1. Різкий сильний поштовх, що утворюється внаслідок короткочасного зіткнення рухомого тіла з яким-небудь іншим тілом. || Поштовхоподібне коливання (серця, пульсу). || перен. Швидка, разюча дія чого-небудь ( перев. про стихійні явища). Кутовий удар .
2. Звук, що утворюється внаслідок зіткнення рухомого тіла з яким-небудь іншим тілом. || Звук, що утворюється пострілом, розривом міни, снаряда, вибухом бомби і т. ін. || Звук, що утворюється годинниковим механізмом на позначення часу. Удар грому .
3. Стрімкий напад, атака. || перен. Рішучі дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь. || перен. Велика шкода, втрата, заподіяні кому-, чому-небудь.
• Бу´ти під уда´ром — а) бути в такому становищі, коли можуть напасти, атакувати; б) бути під загрозою чого-небудь, у критичному становищі.
• Одни´м уда´ром — швидко, рішуче, за одним разом.
• Ста´вити під уда´р кого, що — доводити кого-, що-небудь до загрозливого, критичного становища.
4. перен. Раптова неприємність, несподіване горе, тяжке потрясіння. Удар долі .
5. розм. Важкий хворобливий стан, викликаний крововиливом у мозок або закупоренням мозкової судини. || Тяжке ураження центральної нервової системи, супроводжуване важким станом усього організму. Сонячний удар .
• Бу´ти в уда´рі — перебувати у стані піднесення, натхнення, мати піднесений настрій.