со´нце
-я, с.
1. Центральне небесне світило Сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло.
• До \[світ\] со´нця — дуже рано, до настання дня.
• За со´нцем — у напрямку руху сонця.
• Мі´сце під со´нцем — місце, призначення в житті, суспільстві і т. ін.
• Під со´нцем — у світі, на землі, на волі.
• Про´ти со´нця — обличчям до сонця.
• \[Ра´зом\] із со´нцем — рано, удосвіта.
2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила. || Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне світило; яскравий спалах чого-небудь.
3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом. || Відбиття, відображення сонячного проміння. || Місце, простір, охоплені світлом і теплом цього світила. || Ясна сонячна погода. || Життєдайна, животворча енергія цього світила.
• За со´нця — протягом денного часу, поки видно; завидна.
4. перен. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось.
5. перен. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою (у житті, боротьбі і т. ін.); провідна зоря. || чого , у сполуч. з ім. правда, воля, свобода, слава, щастя і т. ін. Означає те, на що вказують названі іменники. || Що-небудь світле, хороше, прекрасне. || Тепло, приязнь, людяність.
6. Центральна планета інших планетних систем.
7. Гімнастична вправа на турніку.