ки´дати
-аю, -аєш, недок. , ки´нути, -ну, -неш, док. , перех.
1. також чим . Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках). || Опускати, занурювати (в рідину). || Викидати. || перев. безос. Сильно хитати, гойдати; підкидати.
• Ки´дати жеребо´к — вирішувати що-небудь жеребкуванням.
2. перен. Спрямовувати, поширювати (промені, світло, тінь і т. ін.). || що , чим . Швидко звертати кудись (очі, погляд); дивитися.
3. перен. Швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово тощо). || У сполуч. з деякими іменниками означає – робити те, що виражене відповідним іменником.
• Ки´дати клич — звертатися з закликом.
4. Залишати кого-, що-небудь; покидати. || перев. з інфін. Переставати робити що-небудь, займатися чим-небудь.
5. Посилати когось, щось куди-небудь. || Переводити з одного місця в інше. || Ув'язнювати; саджати, запроторювати (до в'язниці тощо).
6. безос. , у що , звичайно зі сл. жар, холод, лють і т. ін. Раптово викликати в когось відчуття жару, холоду, почуття люті тощо.
7. кого , жарг. Обманювати, не повертати взяте чи не платити за виконану роботу, порушивши слово.