Онлайн-словарь

імуніте´т
 
 -у,  ч.  
 
 1. мед. , біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. 
 • Акти´вний імуніте´т — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену.
 
 • Гумора´льний імуніте´т — імунітет, зумовлений наявністю певних біологічно активних речовин.
 
 • Набу´тий імуніте´т — імунітет, що розвивається внаслідок перенесеної інфекції або імунізації, має сувору специфічність і не передається спадково.
  
 
 2. Виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе місце в державі.  || Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані. 
 • Депута´тський (парла´ментський) імуніте´т — недоторканність депутатів парламенту, а іноді й інших представницьких органів влади.
 
 • Податко´вий імуніте´т — звільнення від сплати податків деяких юридичних чи фізичних осіб згідно з національним або міжнародним правом.
 
 • Президе´нтський імуніте´т — недоторканність президента як глави держави; означає, що його не можна арештувати, затримати, притягнути до судової відповідальності на час обіймання своєї посади.
 
 • Сувере´нний імуніте´т — доктрина, згідно з якою суверенна держава не може переслідуватися у судовому порядку, а на її кошти не може бути накладений арешт.
 
 • Судо´вий імуніте´т — недоторканність судів як носіїв судової влади.
 
 • Ткани´нний імуніте´т — несприйнятливість тканини до ураження певними мікроорганізмами.