як
I я´ка, ч.
1. Велика жуйна рогата тварина, перев. темної масті, з довгою, обвислою по боках шерстю, поширена у високогірних районах Центральної Азії (використовується як в'ючна й верхова, а іноді як молочно-м'ясна тварина).
2. іст. Літак, сконструйований у конструкторському бюро авіаконструктора Яковлєва. II присл.
1. пит. Означає питання про спосіб дії, стан, обставини; яким чином. || Означає питання про якість дії або стану. || з інфін. У риторичних питаннях уживається для вираження цілковитої неможливості здійснення, виконання чого-небудь; неможливо, не можна. || у знач. присудк. сл. Відповідає пит. займ. який.
2. означ. Уживається на позначення вищої міри або ступеня виявлення дії, стану; дуже, надзвичайно. || перев. з част. от, он. Уживається як абстрактне позначення способу дії замість назви її.
• Кому´ як; Як кому´ — по-різному, не однаково.
3. способу дії . Указує на спосіб дії; яким чином.
4. часу . Те саме, що коли I 1).
5. неознач. Те саме, що як-небудь 1).
6. відносний . Означає якість чи обставину способу дії, уживається як сполучне слово: а) приєднує підрядне речення способу дії; б) приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи відносному займеннику який.
• Як є — а) абсолютно, зовсім; б) хай буде так.
• Як не є — хай там що, за будь-яких умов, незважаючи ні на що.
III
1. порівняльний . Уживається для приєднання порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень, близький за знач. до спол. мов, наче, неначе. || При повторенні порівнюваного слова в порівняльному звороті вживається для підкреслення звичайності, типовості предмета. || Уживається для приєднання до простого речення порівняльного звороту, що пояснює який-небудь член цього речення, виражений формою вищ. ст. порівняння прикметника або прислівника, у знач. ніж. Як завжди . Як слід .
2. з'ясувальний . Приєднує підрядні додаткові речення.
3. приєднувальний . Приєднує речення, близькі за змістом до порівняльного звороту; у знач. будучи ким, чим, подібно до кого, чого. || Приєднує вставні слова і словосполучення.
4. часу . Указує на одночасність того, про що йдеться в головному й підрядному реченнях; у знач. коли. || Означає негайне настання однієї дії після іншої у складі спол. тільки ..., як ...; тільки що ..., як ...; ледве ..., як .... || Указує на причину, наслідком якої є дія, виражена в головному реченні. || Входить до складу складних сполучників.
5. умовний . Приєднує підрядні умовні речення; відповідає за знач. спол. коли, якщо.
6. означ. Приєднує підрядні речення способу дії.
7. означ. , рідко . Приєднує підрядні означальні речення, зі змістом яких порівнюється сказане в головному реченні.
8. причини , рідко . Приєднує підрядні речення причини, відповідає за знач. спол. оскільки. || Уживається в складі складного спол. так як.
9. розділ. , перев. із запереч. част. не. Уживається для вираження несумісності двох предметів, ознак, дій. IV
1. підсил. Уживається в знач. дуже, надзвичайно ( перев. в окличних реченнях).
2. Уживається в риторичних запитаннях і окликах у знач. хіба можна, неможливо.
3. Уживається для вираження здивування, обурення тощо з приводу якоїсь якості, властивості, дії і т. ін.
4. Уживається при дієсловах доконаного виду для вираження раптовості дії.
5. перев. з част. не. Уживається для вирізнення, підсилення висловленого.
6. нар.-поет. , рідко . Уживається в зачинах казок, на початку віршів тощо.
7. підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищ. ст. порівняння з префіксом най... для вирізнення, підсилення міри якості, відповідаючи за знач. сл. самий , найбільш , напр.: якнайлегший, якнайпізніше і т. ін.