позитиві́зм
-у, ч.
1. Суб'єктивно-ідеалістична течія філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об'єктивної дійсності і зводить мету науки до опису й систематизації фактів і явищ, що тлумачаться як комплекс відчуттів та уявлень суб'єкта; різновид агностицизму. Логічний позитивізм .
2. заст. Ставлення до дійсності, яке виходить з досвіду, фактів.